Розслідування Guardian: Південна Корея стала другим за величиною постачальником палива до Росії через підсанкційні танкери

Hvers vegna þetta skiptir máli

Постачання пального з портів країни G7 до Росії через підсанкційні танкери ставить під сумнів дієвість санкційного режиму та створює дипломатичну напругу між Україною та ключовим союзником. На тлі ударів України по російських НПЗ, які різко знизили внутрішнє виробництво дизелю в Росії, імпорт з Південної Кореї фактично допомагає Москві підтримувати свою військову машину. Публічне підтвердження з боку МЗС України та одночасне заперечення Сеула перетворюють це на серйозне випробування для двосторонніх відносин, які вже ускладнені суперечкою довкола передачі двох північнокорейських полонених.

Hvað gerðist

Розслідування The Guardian, проведене на основі портових записів та даних стеження за судами, виявило, що у липні та серпні 2026 року понад 176 тисяч тонн пального, переважно дизельного, було завантажено у кількох південнокорейських портах на сім танкерів, які здійснили 14 рейсів до російського Далекого Сходу. Три з цих суден — Layla, Astoria (під російським прапором, також під санкціями Австралії) та Chongchon — перебувають під санкціями Великої Британії та ЄС. Танкер Layla здійснив два рейси з Ульсана до Владивостока 19 липня та 10 серпня, перевізши загалом 57 тисяч тонн дизелю; під час другого рейсу він заявив пунктом призначення японську Ніїґату. Astoria 1 серпня завантажив в Ульсані близько 11 тисяч тонн пального, вказавши Японію як пункт призначення, але вирушив до Владивостока. Chongchon не заходив до порту: на початку серпня він прийняв близько 26 тисяч тонн пального від непідсанкційного танкера Celeste I на якірній стоянці біля порту Йосу і попрямував до Владивостока, попри заявлений Сінгапур. За даними морської аналітичної компанії Kpler, серед покупців пального були «Роснефть» (під санкціями Великої Британії, США, ЄС та Австралії) та нафтова група NNK, чий власник Едуард Худайнатов і компанія NNK-Oil перебувають під британськими санкціями. Власників та продавців пального встановити не вдалося через відсутність відповідних даних у портових реєстрах Південної Кореї. Речник МЗС України Георгій Тихий підтвердив на брифінгу, що у закритих дипломатичних контактах корейська сторона визнала факт використання підсанкційних танкерів, і що Україна має власні дані. 7 жовтня речниця адміністрації президента Південної Кореї Кан Ю Чжон заперечила звинувачення, пославшись на офіційну торговельну статистику, що не фіксує експорту нафтопродуктів до Росії, і закликала Україну утриматися від публічних заяв, які «можуть зашкодити міжнародній довірі до Кореї».

Hvernig úkraínskar heimildir lýsa atburðinum

Усі шістнадцять джерел, на яких ґя база цього матеріалу, є українськими, і всі вони подають постачання палива з Південної Кореї як встановлений факт. Українські ЗМІ центрують увагу на офіційних голосах Києва — речнику МЗС Георгію Тихому, уповноваженому з санкційної політики Владиславі Власюку та Головному управлінні розвідки Міністерства оборони — які представляють торгівлю як проблему обходу санкцій та як таку, що допомагає Росії компенсувати наслідки ударів України по російських НПЗ. Кілька українських заголовків прямо повідомляють, що Україна «офіційно підтвердила» постачання палива з Південної Кореї до Росії. Водночас українські видання також висвітлюють заперечення Сеула та паралельну суперечку довкола передачі двох північнокорейських полонених, представляючи позицію Києва, згідно з якою жодної угоди про конфіденційність не існувало.

Hvar frásögnum ber ekki saman

Між українськими та міжнародними джерелами з одного боку та офіційним Сеулом з іншого існує принципова розбіжність: Guardian, українські офіційні особи та аналітики стверджують, що з південнокорейських портів до Росії було відвантажено понад 176 тисяч тонн пального, тоді як адміністрація президента Південної Кореї заперечує ці звинувачення, наголошука, що офіційна торговельна статистика не фіксує експорту дизпалива, бензину чи авіаційного пального до Росії, і називаючи звинувачення неприйнятними та неперевіреними.

Окрім того, існує суперечка щодо передачі двох північнокорейських полонених: Південна Корея стверджує, що Україна порушила домовленість про нерозголошення, і наполягає, що Київ сам вимагав конфіденційності, побоюючись внутрішньої критики; натомість джерело в Офісі президента України, цитоване українськими ЗМІ, заперечує існування будь-якої угоди про конфіденційність. Сеул кваліфікував таке заперечення як таке, що «серйозно підриває» взаємну довіру.

Також є незначна кількісна розбіжність: більшість джерел називають обсяг понад 176 тисяч тонн, але одна стаття вказує «понад 150 тисяч тонн» за той самий період.

Baksvið

Південна Корея є послідовним прихильником України — у 2023 році вона пообіцяла виділити 2,3 мільярда доларів підтримки, переважно у формі кредитів, а також надавала гуманітарну допомогу та нелетальне військове спорядження (шоломи, бронежилети, машини для розмінування), водночас відмовляючись постачати летальну зброю відповідно до своєї політики не надавати зброю країнам у стані війни. У червні, за даними Міжнародного енергетичного агентства, обсяги переробки на російських НПЗ впали до найнижчого рівня за понад 20 років, а виробництво дизельного пального скоротилося майже на 30% у річному вимірі — українська розвідка пов'язує це з ударами українських дронів по російських нафтопереробних заводах. У серпні Росія імпортувала морем понад 368 тисяч тонн нафтопродуктів — це більш ніж у сім разів перевищило показник липня і стало найбільшим місячним обсягом від початку повномасштабного вторгнення. Торгівля пальним через підсанкційні танкери, схоже, не порушує законодавство Південної Кореї, оскільки власні санкції Сеула зосереджені переважно на експортному контролі промислового обладнання, електроніки та транспортних засобів, а не палива.